Побудувала соціальний рівень платформи — дописи, стрічку, групи, згадки, граф підписників та дайджест подій — на тому самому рівні даних, побудованому насамперед на функціях, що й решта продукту.

Ситуація. Каталог компаній — це довідник. Люди зазирають у нього й ідуть. А на професійну платформу хочеться повертатися тоді, коли там є інші люди, — тобто потрібні дописи, групи й причина повернутися, яка не зводиться до листа з нагадуванням.

Завдання. Соціальний рівень треба було додати так, щоб він не став другою системою з власними правилами, власними дозволами та власним способом зберігати дані.

Дія. Дописи, стрічка, групи, згадки, граф підписників і дайджест подій з’явилися за 188 комітів — усе на тому самому рівні даних за принципом function‑first, що й решта платформи. Це обмеження зробило більшу частину роботи: граф підписників — це такі самі таблиці й функції, як усе інше, згадка зіставляється з людиною через ту саму схему identity, яку використовує каталог, а допис успадковує чергу модерації, уже побудовану для відгуків. Нічому тут не знадобилося власне сховище чи власна модель дозволів. Опір чинила лише стрічка, бо ефективно зібрати персоналізовану стрічку — справді інша задача, ніж дістати рядок, і саме тут робота над персоналізацією та discovery себе виправдовує.

Результат. Тепер платформу є причина відкрити навіть того дня, коли нікому не треба шукати компанію, і це обійшлося без паралельного стеку, який довелося б підтримувати. Чи варто взагалі вкладатися в соціальний рівень для морського каталогу — питання продуктове, а не інженерне: він з’явився, бо його попросив продукт, і побудований так само, як усе навколо.