Зібрала та проаналізувала бізнес‑вимоги, перетворивши їх на практичні функції та user stories відповідно до стандартів управління даними.

Ситуація. Вимоги зазвичай надходили у вигляді розмов: хтось чогось хотів, приблизно, а розробникам доводилося самим домислювати подробиці. Там, де вгадують, доводиться переробляти, а переробка — чи не найдорожчий спосіб будь‑що створити.

Завдання. Роль полягала в посередництві між бізнесом та інженерією, у перекладі з мови одного на мову іншої: розмиті потреби треба було перетворювати на завдання, які розробник міг узяти без здогадок, і водночас узгоджувати їх зі стандартами управління даними.

Дія. Вимоги опрацьовували безпосередньо із зацікавленими сторонами, ставлячи незручні запитання заздалегідь, а не натрапляючи на них наприкінці; потім їх оформлювали як функції та user stories, у яких чітко сказано, що означає «готово». Кожну з них перевіряли на відповідність правилам управління даними, адже функція, яка корисна, але неправильно поводиться з даними, насправді не завершена. Мета була одна: щоб, прочитавши story, людина з першого разу зробила саме те, що потрібно.

Результат. Розробка спиралася на чіткі, узгоджені функції, а не на напівзрозумілі прохання. Неоднозначності поменшало, а з нею — і переробок, і реалізація не відхилялася від справжніх бізнес‑цілей, залишаючись у межах правил управління даними, а не підганяючись під них заднім числом.